Великі сподівання маленької громади

«Версії» відкривають цикл публікацій про національні меншини Чернівців. Сьогоднішня розмова про одну з наймолодших громад – азербайджанську. Чим живуть азербайджанці на Буковині розповідає член азербайджанської общини Чернівців Азер БАГІРОВ.

До України – через війну

– Я народився у місті Агдам в Нагірному Карабаху. Це місто славиться винами. Коли мені було 16, пішов на війну захищати землю батьків від вірменів.1993-го вороги захопили моє рідне місто… Мої батьки стали біженцями. 1995-го разом з ними переселився в Україну.

– Скільки людей у азербайджанській общині Чернівців?

– Спочатку нас було тільки 100, тепер із родинами – 1000. Переважно це такі ж, як я, біженці з Нагірного Карабаху.

– Як Вас зустріли на Буковині? Ви відчуваєте себе тут чужими?

– Нас дуже добре зустріли. Тодішній губернатор Іван Гнатишин і мер Микола Федорук підтримали біженців. Навіть міліція допомагала із громадянством. Прості люди до нас ставляться добре. Жодних конфліктів ні з ким не було і немає. Ми живемо за тутешніми законами і поважаємо їх. Можу гарантувати: на Буковині немає жодного непорядного або нечесного азербайджанця.

– Чи подобається Вам жити в Україні? Що в нашій державі, на Вашу думку, добре, а що погано?

– В Україні дуже добрі і працьовиті люди, дуже гостинні. Це, мабуть, найбільший позитив. Погано, що в Україні немає стабільності і жодних державних гарантій. Я знаю багатьох бізнесменів зі Сходу, які мають гроші і хотіли би вкласти їх в Україні. Тоді тут були б нові робочі місця. Але вони кажуть, що тут дуже поганий інвестиційний клімат і бояться втратити свої гроші. Особливо, коли чи не щомісяця змінюються закони і правила.

– Східні чоловіки знаються на жінках. Українки гарніші за азербайджанок?

– Українки – дуже красиві і азербайджанки теж. Порівнювати, які кращі, у нас не прийнято. Справа в тому, що у нас надзвичайно шанують жінок, а матерів узагалі вважають святими.

– Ви знаєте якісь українські звичаї, традиції, свята?

– Ми святкуємо з українцями день народження Ісуса Христа, співаємо пісень. У нас так само шанують Діву Марію. Ще відзначаємо з українцями Івана, Петра, Миколи…

– Ви – мусульманин. В ісламі теж є свята на кшталт Петра чи Івана?

– Так, але це не найбільші свята. Для мусульманина важливі Навруз, Курбан-Байрам, Рамадан, день народження пророка Мухамеда. Зараз ми просимо міську владу виділити общині земельну ділянку для побудови мечеті, бо приміщення, в якому ми молимося, не дуже відповідає вимогам до мечеті. На Буковині є ще й турки, курди та інші народи, які сповідують іслам, тому ми склалися б і разом побудували би наш храм.

– Ваша община займається благодійністю. Як Ви прийшли до цього?

– Члени нашої общини допомагають різним категоріям незабезпечених. Наприклад, голова общини Намік Алієв опікується малюками з дитбудинку. Я допомагаю ветеранам Великої Вітчизняної війни. Кожний сам вирішує, для кого і навіщо він це робить. Наприклад, я для себе вирішив це, коли народилися мої діти. Моя дружина довго лікувалася, до речі, саме в Україні, і завагітніла аж через 10 років після весілля. Зате Бог дав нам одразу двох діток – хлопчика Мухамеда і дівчинку Дінару. Тоді я вирішив: Бог нам допоміг і я повинен допомагати іншим. На День перемоги закуповую ветеранам подарунки, влаштовую обід, щоби вони могли поспілкуватися один з одним. Я сам був на війні і знаю, що це таке. Тож вважаю, що ті, хто захищали батьківщину, повинні жити достойно.

– Чим ще займається азербайджанська громада у Чернівцях?

– Ми збираємося разом переважно на свята, для організації акцій милосердя, для того, аби поспілкуватися з азербайджанцями з інших регіонів.

Мої діти – українці

– Чи підтримуєте Ви зв’язки з Азербайджаном? Що Ви знаєте про життя Вашої батьківщини сьогодні?

– Звичайно, ми знаємо і підтримуємо наших національних лідерів і нинішнього президента Алієва. В Азербайджані колишній президент Гейдар Алієв, нині покійний, – майже обожнюваний образ. Коли 1993-го він прийшов до влади, в державі настав порядок. Він підняв економіку, освіту, медицину, спорт, побудував житло для біженців. Зараз будуються об’єкти олімпійського спорткомплексу. Налагодилися зовнішні зв’язки з Європою та Азією. Головний урок, який дав азербайджанцям Алієв-старший: не розділяти нації, жити в мирі, не допускати злочинного свавілля, боротися з наркоманією.

– Нинішній президент продовжує розпочате батьком?

– Звичайно! Ми взагалі дуже хотіли би, щоб Ільхам Алієв був президентом довічно. Думаю, нас підтримають азербайджанці в усьому світі. Ми підтримуємо зв’язки з посольством Азербайджану і знаємо, що цієї думки притримуються й азербайджанці в інших містах.

– Ви хотіли би повернутися додому до Агдама?

– Дуже хотів би, але лише тоді, коли там настане мир і вірмени залишать нашу землю. У них теж є жінки і діти, невже їм хочеться, аби їх проклинали? З іншого боку, мої діти – громадяни України, їхня батьківщина тут. Хочу, аби мої діти вчилися тут у школі, щоби мали європейську освіту. Бо, як не крути, а Україна – європейська держава.

– Що Ви побажаєте буковинцям?

– Найперше – миру. Хочеться, щоби люди ніколи не знали, що таке війна. Щоби у кожній родині були здорові діти, бо це велике щастя. Щоби люди жили дружно і допомагали одне одному, поважали віру, мову і звичаї одне одного.

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *