Валерія Фірсанова: «ЖРЕПи древніші за Радянський Союз. Вони нічого не роблять, майже на законних засадах»

Своїм баченням того, як депутати місцевих рад можуть зробити життя людей у своїх населених пунктах комфортним, ділиться відомий депутат Чернівецької міської ради кількох скликань і захисниця простих людей Валерія Герасимівна Фірсанова.

– Валеріє Герасимівно, наскільки пам’ятаю, Ви прийшли до політики як учасниця Руху, нині Ви співпрацюєте з «Батьківщиною». Що спричинило такі зміни у вашій політичній орієнтації?

– Це питання можна поділити на два.

По-перше, мене, як і багатьох інших учасників Руху не запитали, коли усім складом зарахували до «Нашої України». Попередній наш президент глибоко розчарував мене. Через незрозумілі амбіції Віктор Ющенко розвалив не тільки все, що зміг, у державі, але й свою партію. Так здавати прихильників і соратників!.. Тож я для себе вирішила, що краще реалізую свої погляди в «Батьківщині».

По-друге, я не стільки політик, скільки практик. Депутат місцевої ради, на мій погляд, повинен повсякденно перейматися покращенням життя своїх виборців, бачити можливості, ставити перед собою конкретні завдання – і домагатися їхнього виконання.

Наприклад, багато зусиль довелося покласти, аби домогтися каналізування вулиць індивідуальної забудови між вулицями Нагірною-Олега Кошового та Сторожинецькою-Лібавською. Побутові стоки з цих вулиць потрапляли у зливну трубу і далі, за відсутності колектора, – просто до річки Клокучки.

Якось не прийнято говорити про каналізацію, а уявляєте, як живеться людям побіля наших малих річок у суцільному смороді, немов у вигрібній ямі?? Між тим, пам’ятаю, ще після війни у Клокучку можна було залізти босоніж без остраху підчепити якусь заразу: у прозорій воді туди-сюди снували маленькі рибки!

А труднощі полягають навіть не у великих коштах на проект і здійснення його, а на те, щоби зсунути з «мертвої точки» мислення наших чиновників: вони ж не мешкають біля Клокучки!

– З чим приходять люди до депутата Фірсанової?

– З образами, порушеними правами, скаргами на невиконання законів та обов’язків. Приходять, звичайно, люди не надто заможні, в яких немає можливості «обійти» перешкоди. Людина може роками «оббивати пороги», а заможніший конкурент дивись – і отримав те, чого домагався. Люди потребують допомоги, вони мають право на неї!

Серед «моїх» питань – ЗМІ та свобода слова, релігійні організації тощо. І часто справа не у відсутності потрібного закону, а в тому, що його просто не виконують. І це, на жаль, – наша дійсність!

Я вимагаю від владників не благодійності до людей, а тільки виконання обов’язків. Якби кожний на своєму місці їх виконував, більшості проблем можна було б уникнути.

Найбільше скаржаться на ЖРЕПи. Інколи здається, що ці структури не лише дісталися нам у спадок від попередньої системи, але набагато древніші за неї: застарілі, негнучкі утворення, які нічого не роблять і не хочуть робити, і, головне, – майже на законних засадах!

При цьому весь час скаржаться на свою нерентабельність – і не поворушаться, щоби її підняти!

– Як Ви ставитеся до створюваних нині об’єднань власників житла?

– Об’єднуватися варто. Але навіть таким об’єднанням повністю утримувати будинок не під силу, особливо, коли ремонтні організації також стануть приватизованими, комерційними.

До того ж приватизовані квартири, а підвали, горища та дахи тримати в належному стані теж треба. І держава не повинна ухилятися від цього. Тому ЖРЕПи треба не розганяти, а серйозно реформувати.

– І Ви маєте власне уявлення, у якому напрямку їх реформувати?

– Так, я подала проект, у якому розписала для ЖРЕПів аж 50 послуг, які вони могли б надавати людям – нехай за невеличкі, але конкретні гроші – і заробляти на тому!

– Про що мріє депутат Фірсанова?

– Серед іншого – про створення будинку ветеранів підвищеної комфортності. Не вище 3-х поверхів, і щоби це були не палати на кшталт лікарняних, а невеличкі окремі квартирки-блоки з кухнями. Мешканці такого будинку повинні мати вибір: харчуватися у загальній їдальні чи готувати щось самому. А в цокольному поверсі – кіноконцертний зал, затишне кафе, майстерні-перукарні… Люди похилого віку повинні мати з ким і де спілкуватися, життя не закінчується з настанням старості й хвороб.

Проект має бути розрахований приблизно на 100 мешканців. Справа поки що впирається у виділення ділянки під заклад…

– А є у вас люди, які допомагають, на яких можна покластися?

– Таких багато. Студенти, учителі, лікарі, викладачі медінституту…

– Ви маєте імідж людини, яка не боїться високих посад і усім каже правду…

– Я вимагаю від владників не благодійності до людей, а тільки виконання обов’язків. Якби кожний на своєму місці їх виконував, більшості проблем можна було б уникнути.

Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»

1 response on Валерія Фірсанова: «ЖРЕПи древніші за Радянський Союз. Вони нічого не роблять, майже на законних засадах»

  1. ЖРЕПи треба лишити, але може трохи реорганізувати.
    Вже ліквідували колгоспи,
    заводи, фабрики майже всі стали приватною власністю.
    На ЖРЕПи теж зуби точать.

    Нас обслуговує ЖРЕП №12. Напишеш заяву, роблять свою справу. Не гірше, ніж слюсар чи маляр з приватної контори. Який загне великі гроші і робить не краще.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *