Українців згублять власні відходи

– У вас тиск 150 на 100? Враховуючи нашу екологію, це нормально, – такий вердикт ми часто чуємо від лікарів. Недарма ж тривалість життя в Україні – одна з найнижчих серед країн цивілізованого світу. То хто ж або що вкорочує нам його?

Ще кілька десятиліть тому одна людина залишала протягом року життя 300 кг відходів. Нині ця цифра, на думку екологів, збільшилася чи не на порядок.– Про це говорив на спільній колегії держуправління охорони навколишнього природного середовища та держекоінпекції, присвяченій роботі природоохоронних органів та органів місцевого самоврядування і суб’єктів господарювання області у сфері поводження з відходами перший заступник начальника держекоінспекції Генадій ШНАРЕВИЧ. Чим це нам загрожує?
Для прикладу візьмемо перлину гір – Вижницю. Нині там мешкає 5 тисяч осіб. І кожен протягом року виробляє майже 3000 кг відходів, які, зрозуміло, кудись треба викидати, а згодом вони мають бути, як і годиться, захороненими чи утилізованими. Але у Вижниці цього ніхто не робить, бо там, як і в Заставні та Вашківцях, а також у більшості сільських населених пунктів області не впорядковані сміттєзвалища і полігони для твердих побутових відходів. Тож тільки одна Вижниця викидає на береги річок щорічно15 мільйонів (!) кг сміття. І воно ніде не зникає безслідно, а потрапляє, за словами начальника держекоінспекції Василя ТКАЧУКА, до водоносних шарів грунту. Таким чином, ми отримуємо забрудненим не тільки грунт і повітря, яким дихаємо щосекунди, а й воду.
Нагадаю лише, що організм людини, майже як огірок, на 80% складається з рідини. Тож якість того, що п’ємо, – одна з основних складових, яка формує наше здоров’я. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, саме через вживання неякісної води щорічно помирають мільйони мешканців Землі.
Чи належать буковинці до цих нещасних? Гадаю, що так. Адже у воді багатьох криниць Буковини ще з кінця 80-х років минулого століття виявляють пестициди. А ці речовини, як відомо, викликають мутацію генів. Звідки ж вони взялися? Після розвалу колгоспів просто залишилися під відкритим небом. Спочатку в області було нібито 24 т покинутих напризволяще міндобрив, потім «пригледілися краще» – їх стало 48 тонн. Лише торік їх удалося вивезти за межі області на утилізацію. Та раптом з’являється нова партія – 11,55 т у Сокирянському районі та 7 т – на Кельменеччині. І хто гарантує, що це кінець?
Зрештою, екологічна неграмотність населення теж не на руку санітарній безпеці. Куди виливає воду з пральним порошком господиня, коли пере одяг та білизну в дворі? На город або ж у кут двору, де поруч – криниця. Потім уся ця хімія потрапляє до городини та води, а через них – до людського організму.

Середньорічний обсяг утворення побутових відходів в області – 270 тис. т, з яких 160 тис. т припадає на Чернівці.

Ситуація з побутовими відходами вирішиться тільки тоді, коли їхнє збирання буде здійснюватися роздільно й посортовано. У сусідній Івано-Франківській області, приміром, з пет-пляшки вже виробляють кришки для вуличних люків. Тому й відкриття сміттєзвалищ, як наголосив заступник голови ОДА Олександр ГРУШКО, виступаючи на колегії, – це вже вчорашній день. А ми, мабуть, живемо у позавчорашньому, бо далеко не в усіх населених пунктах є звичайнісінькі стаціонарні сміттєзвалища. І, слава Богу, що Чернівецька облдержадмінстрація прийняла нарешті рішення про обов’язкове створення комунальних організацій скрізь, де мешкають люди.

Виробничих відходів в області протягом року утворюється 458 т, з яких 5,5% належать до 1 класу небезпеки.

Доволі часто недбалі господарі забруднюють надра, надто ж землю. Та їм за це, як правило, нічого не буває. Бо, для прикладу, штраф за 200 кв. метрів забрудненої землі становить аж… 77 копійок. Папір на його оформлення коштує дорожче, ніж штраф. Отаке «перекошене» законодавство маємо.
А насамкінець найбільш пікантна інформація, отримана від начальника Держекоінспекції в Чернівецькій області Василя Ткачука. Коли він говорив про велику запиленість Чернівців, то нагадав про ситуацію 1988 року, коли на Буковині стався спалах невідомої екологічно залежної хвороби. Їй тоді дали назву ХЕІ – хімічна екзогенна інтоксикація. Так ось, як з’ясувалося після замірів, запиленість на чернівецьких вулицях перевищувала гранично допустимі норми у 150 разів (!). А транспорту тоді було на порядок менше, ніж зараз. Є над чим замислитися, чи не так? І до цього нас закликають екологи.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *