У Чернівцях вистава від володаря Гран-прі

Передостання прем’єра 77-го сезону в Облмуздрамтеатрі ім. О. Кобилянської – вистава за п’єсою Марко Комолетті «Гарнір по-французьки» – відбудеться вже післязавтра, 25 травня. Для її постановки запрошений відомий режисер, лауреат премії «Експеримент» Володимир Савінов. Інтерв’ю «Версіям» – ексклюзивне.
– Пане Володимире, для чернівецького глядача Ви – особистість нова. Тож що б Ви розповіли про себе?
– Тільки не пишіть, що я приїхав з Миколаєва чи Сум! Це не має жодного значення для театру, для вистави і глядача! Думаю, краще презентує мене те, що вчився у знаменитому Державному інституті театрального мистецтва (який театрали всіма мовами називають «ГИТИС»), нині це – Російська академія театрального мистецтва. Мої наставники – Анатолій Васильєв та Марк Захаров. Усе життя – а в театрі я 35 років – сповідую засвоєні там принципи і намагаюсь «тримати планку».
– І одразу стали режисером?
– Ні, я ж починав зовсім хлопчиськом, 18-ти років, а до режисера ще дорости треба!
– І Вас не покидає «охота к перемене мест»… У Вашому творчому доробку близько 50 вистав у різних театрах. Які з них вам особливо дорогі?
– Кожна по-своєму, адже вони всі різні. Безумовно, Чехов – «Дядя Ваня», «Вишневий сад». «Тристан та Ізольда», драматична рок-опера. Вистава «Любовники» за Слейдом, яку я ставив в Севастополі, отримала Гран-прі на театральному фестивалі в Монреалі, Австралія, ще й першу премію за кращу жіночу роль.
– «Гарнір по-французьки» – звучить інтригуюче. Намагаюсь уявити собі, про що це…
– Про що може написати комедію напівіталієць-напівфранцуз? Звичайно ж, про кохання!
– У виставі зайняті актори, так би мовити, старшої вікової групи…
– Хіба хтось заперечив, що коханню підвладний будь-який вік?
– А гарнір до чого ж?
– Головна думка вистави: люди самі створюють собі лабіринти, у які самі ж і потрапляють.
На якийсь момент «конфігурація» любовних стосунків набирає форми навіть не класичного трикутника, а шестикутника. Такий собі складний гарнір.
– Як Вам працюється з чернівецькими акторами?
– Спершу було складно, бо всі актори – з певним власним досвідом. А «Гарнір…» – типова комедія ситуацій. Вона потребує бездоганної акторської гри і безпомилкової мізансцени. Довелося переконувати, що лише в ансамблі кожен з них сяятиме зіркою. Цікаво працювати з Миколою Гоменюком (Чернівецький глядач відкрив його для себе у ролі Цвічка в «Солодкій Дарусі» –Л.Д), Діаною Анепською… До речі, мене особисто дивує, що, наприклад, Діана Анепська досі не відзначена званням Заслуженої.
– Про це писав уже Грибоєдов: «Чины людьми даются…»
– Цілком слушно писав Олександр Сергійович!
…А яка потужна, скажімо, Лариса Попенко, як вона відчуває момент гри! Взагалі, ваші актори мають іншу школу, інакший досвід, але добре йдуть на контакт з режисером і розуміють, чого від них хочуть. Багато чого можу простити людині, але не терплю непрофесіоналів – у будь-якій сфері. Професіонал же відрізняється саме тим, що він завжди готовий до нового, готовий вчитися – і поважає чужу думку.
І ще мені хочеться сказати про ваше місто. Я відчув, що тут усіх об’єднує одне слово – «буковинець». Це як окрема нація: ви усі любите своє місто, свій край і дуже переживаєте, щоби у вас усе виходило якнайкраще! Тож приходьте на виставу – подивитесь, що в нас вийшло.
– Гарно дякую, по-буковинськи…
Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *