Страшніше за хвороби та війни

Четвертої суботи листопада в Україні відзначається день пам’яті жертв голодомору. День, коли треба згадати все, сказати вголос про страшні злочини радянської влади проти українців…

«Ніщо мене так не злякало б, як голод. І війни, і хвороби я вже прожила. Знаю все: голод – найстрашніша біда. Їли, що тільки до рук потрапляло. Дуже тяжка смерть від голоду. Насамперед забирала чоловіків і дітей. Після 33-го в нашому великому селі залишилося дуже мало людей, хати спорожніли… Важко думати про це, важко згадувати, та нехай люди знають, як бідних селян сталінський режим голодом морив. Я знаю, як мій брат умирав і просив їсти: рученя до мами простягнув, щоби щось дали йому. Так і захолов із простягнутою ручкою» – Любов Сенченко

Терміни:

Голодомор 1932—1933 років – масовий штучний голод 1932-1933 років, який призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території Української РСР (землі сучасної України за винятком 7 західних областей, Криму, і Південної Бесарабії, які тоді не входили до УРСР) і Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Голодомор спричинений свідомими та цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

«По десять, по п’ятнадцять душ за день вмирало. На підводу везуть і скидають у яму, а тоді ще на другий день знов, та й присипали, та й нема…» – Марія Штифурук

Безнадійні лицеміри

Голодомор – одна з улюблених тем української влади для спекуляцій. За часи незалежності «слуги народу» навперебій вислювлювали свою позицію стосовно страшного злочину.

Були й такі, які щиро дивували рівнем свого лицемірства, як от нинішній міністр освіти Дмитро Табачник:

– Голод був, на мою думку, політичним руйнуванням селянства як соціального прошарку, як соціального класу, але він не мав етнічних характеристик, – ляпнув якось посадовець. Певне, головному українському освітянину не доводилось вивчати історію, зокрема, директиви компартії та злодіяння Сталіна.

Подивував український народ і президент Віктор Янукович, який під час засідання Парламентської асамблеї Ради Європи заявив, що позиція міністра освіти цілком співпадає з його власною…

«Щавель, кропиву, лебеду їли. Потім стала цвісти акація, люди обривали її цвіт і варили. Пухнули від голоду й вмирали. Як людина кудись йде, то сяде під кущем перепочити – і зразу вмирає. Поставили такого чоловіка, щоб звозив померших людей на кладовище. Викопає яму, привезе повну фуру померлих, присипле яму, заллє її вапном і пригорне землею… Дуже багато було ям, повних людей. Потім загнали колгоспні свині на кладовище пасти. І свині роздривали тіла, волочили людей по всьому кладовищу. Під кущем лежали погризені свиньми людські руки, ноги, голови, тулуби і кості» – Марія Щерба

Нас убивали жорстоко й цілеспрямовано. Ми навіть знаємо імена власних катів і ставимо їм пам’ятники! Сучасні комуністи знахабніли вщент: після встановлення бюсту Сталіна в Запоріжжі ця зграя українофобів планує встановити пам’ятник кату ще в кількох укранських містах.

Не варто розцінювати голодомор як явище з минулого, адже його наслідки Україна переживає й досі, і переживатиме ще багато поколінь… Він зруйнував українське село, яке зберігало традиції української родини. Високий шлюбний потенціал українського села був зруйнований і вже ніколи не відновлювався. Як наслідок, – нинішнє зменшення населення. На жаль, геноцид позначився й на менталітеті українців, які втратили більшість козацьких рис. Чи не тому нині поводимося, як раби?..

Емма АТОНЮК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *