Звільнення працівників у зв’язку зі скороченням чисельності або штату є поширеною підставою звільнення. Але при цьому власник або уповноважений ним орган повинен дотриматися низки умов. До них належать:
1. Визначення працівників, які підлягають звільненню.
На підставі змін, що передбачаються в штатному розписі, визначаються конкретні працівники, які підлягають звільненню. Зрозуміло, що право залишитися на роботі надається працівникам з вищими кваліфікацією та продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації перевага надається наступним категоріям працівників:
1) сімейним – при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;
3) працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації;
4) тим, хто навчається у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни й особам, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам із числа депортованих з України – протягом п’яти років із часу повернення на постійне місце проживання в Україну;
9) колишнім військовослужбовцям строкової служби й особам, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років із дня звільнення їх зі служби.
Перелік категорій працівників, не є вичерпним. Наприклад, переважне право залишитися на роботі надається також:
1) дітям війни (відповідно до ст. 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»);
2) особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (відповідно до ст. 20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
3) членам сімей військовослужбовців строкової служби (відповідно до ст. 18 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відзначимо, що є працівники, яких не можна звільнити при скороченні штату.
Зокрема, неможливе звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років – якщо дитина потребує домашнього догляду відповідно до медичного висновку), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Цей строк не підлягає продовженню при знаходженні працівника у відпустці або на період тимчасової непрацездатності.
Одночасно з попередженням про звільнення працівнику пропонується робота за відповідною професією, і тільки за відсутності такої роботи – інша робота, яка є на підприємстві. Тобто працівнику необхідно пропонувати не тільки роботу за його спеціальністю, але й іншу вакантну посаду, нижчу за рангом, або нижче оплачувану роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи й стану здоров’я.
Не пізніше ніж за два місяці до звільнення працівників підприємство направляє до Державної служби зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників. Цей звіт містить наступні дані: прізвище, ім’я й по батькові працівника; назву (код) професії; кваліфікаційний рівень; заробітна плата; дата підвищення кваліфікації; рівень освіти; дата й номер наказу про попередження про заплановане звільнення; запланована дата звільнення. У десятиденний строк після звільнення працівників до Державної служби зайнятості направляється звіт про фактичне звільнення працівників.
Працівник може бути звільнений лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (об’єднання профспілок). Рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. Якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, працівника можна звільнити без згоди профспілки. Працівник може бути звільнений не пізніше ніж через один місяць з дня одержання згоди профспілки.
При звільненні працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середньомісячного заробітку. При цьому колективним договором на підприємстві може бути передбачений більший розмір вихідної допомоги. Працівники, які були звільнені у зв’язку зі скороченням штату, протягом одного року мають право на укладення трудового договору у випадку повторного прийняття на роботу, якщо підприємство провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
