Лісові таємниці відкриваються…

«Версії» частіше за інші газети краю звертаються до проблем екології. Саме тому адресую свої запитання  вашій редакції. Доволі часто доводиться читати у газетних публікаціях, підписаних журналістами, про вирубку лісів. Натомість, коли пишуть лісівники, то говорять про рубки головного користування. А що це, зрештою, таке – мало хто знає. Більше того, навряд чи хтось пояснить із пересічних громадян, яка різниця між ялицею і ялиною. А хто дасть відповідь, чому найякісніший у світі бук росте на Буковині, та й загалом, які саме породи дерев вирощують у нас?
От у мене і є до вас прохання, дайте на ці запитання відповіді на шпальтах «Версій». Переконаний, що така інформація зацікавить не тільки мене.

Іван Петрович ДОЛГИЙ, чернівчанин, колишній учитель біології.

Буковина має свою Швейцарію
Відповіді наш кореспондент вирішив шукати у Сторожинецькому держлісгоспі, чиї краєвиди дуже нагадують швейцарські Альпи. Гідом подорожі, під час якої ми об’їздили майже всі 10 лісництв, був головний лісничий Богдан Дмитрович CАВЧУК.
– Наше завдання – садити, вирощувати та доглядати ліс. А потім, коли він досягне стиглості – рубати, бо інакше він пропаде, – почав розповідь Б. Савчук. – Рубка головного користування – це рубка стиглого лісу, тобто того, який уже дозрів. Іншими словами – це збір урожаю лісівниками. У ялицевих насадженнях  цей період настає через 81 рік, у букових лісах гірської частини – через 101, а у букових на рівнині – через 81 рік. За ялиною, яку на Буковині називають смерекою, у наших умовах доводиться доглядати 71 рік. І лише тоді держава дає дозвіл на рубки лісу.

Бук – як жіноче обличчя     
Головними лісоутворюючими породами Сторожинецького лісгоспу є ялиця, бук, ялина і дуб. Але всі породи дерев, які ростуть на Буковині, є середньовитривалими до вологи.  Та й свою назву наш край отримав саме від бука, який є основною породою тут. І хоча росте він і в інших місцях, зокрема, на  Івано-Франківщині, Закарпатті тощо, та найбільш продуктивний бук, з найякіснішою деревиною росте саме у нас. Чому? Бо маємо високу повітряну вологу, а бук, як і шкіра жіночого обличчя, найбільше полюбляє саме це.

Дуб – у шубі, але без шапки
Кожна порода має свої екологічно-біологічні особливості. Ялина, ялиця, бук – породи не витривалі. Тобто їх треба вирощувати під наметом материнського деревостану, що і дозволяє вдаватися до рівномірно-поступових рубок і досягати природного відновлення лісу.
Однак дуба так не виростиш. Бо він світлолюбивий. Але і потяг до світла у нього особливий. Він любить бокове притінення, а голова, тобто, як лісівники кажуть, шапка має бути під сонцем. Дуб росте у шубі, але з відкритою головою. Тому вирощуємо його з породами, які притінюють його з боків, але щоби він був у першому ярусі.
Чому всихає ялина?
Кілька років тому в держлісгоспі працювала комісія, в роботі якої брали участь як науковці спеціалізованого НДІ,  так і практики. Вони назвали 167 причин всихання ялини. Серед них – техногенні, біологічні, екологічні тощо. Але чітко ніхто нічого не сказав. Та лісівники схильні вважати, що біда сталася через сільськогосподарські землі, на яких і були створені ліси.  У цьому причина того, що
по 50-80 га чистих ялинових лісів, створених 30-60 років тому, доводиться щорічно вирубувати.

Як відрізнити ялину від ялиці.
Ялина європейська звичайна, або смерека по-буковинськи, має колючі голки. Якщо гілку взяти до рук і стиснути – це відчувається. Крім того, її деревина  якісніша за ялицю. А шишки на ялині «дивляться» вниз.
Ялиця біла має довшу хвою, що нагадує гребінець. Знизу у хвоїнок сизий наліт. Для Нового року ялиця краща, бо не осипається так швидко як ялина. Смола стовбура ялиці – живиця,  – дуже цілюща. Шишки ялиці стирчать угору. Коли падають, то розкриваються, тому насіння важко збирати.
Буденецький дендропарк
У Буденецькому лісництві за ідеї Богдана Савчука створюється нині дендропарк. Тут нараховується 35 видів різних екзотичних дерев. Одне з них – коркове або бархат амурський. Коли натиснеш на його кору, то вона під пальцями вгинається – цікаве відчуття…
Модрина росте на Буковині
Неподалік гарно обладнаного місця для відпрочинку, яке має у місцевих жителів назву Кокостирка, тобто біля лелек, розташувався розсадник у відкритому грунті, де вирощують нині навіть модрину. Як розповів лісничий Красноїльського лісництва Микола ГРИНЧУК, вирощування посадкового матеріалу, якщо відверто, складна і доволі марудна справа. Спочатку треба зібрати насіння, потім підготувати грунт, відтак замочити насіння у марганцевому розчині, обклавши його знизу і зверху мішковиною. Щодня спеціалісти перевіряють, щоби воно не висохло. Протягом 3-4 днів насіння проростає, або накльовується, як кажуть лісівники. І потім його вже висівають у грядки. Грунт на них  теж спеціально готують. З компостної ями, закладеної під лісом, жінки, які доглядають за саджанцями, беруть перегній і кладуть до боріздок. Щоби паростки не згоріли від сонця, їх притянять.Відтак кілька років догляду і вже після цього пересадка на підготовлені у лісі місця. Все це не менш складно, ніж виростити з малюка дорослу людину. А у Сторожинецькому лісництві щорічно готується 700 тис. посадкового матеріалу. Новинка і гордість – модрина, яка має надзвичайно цінну та унікальну деревину. Саме з неї зроблені сваї, на яких стоїть Венеція. Та й посаджені нині деревця наші нащадки можуть побачити через тисячу, а то дві тисячі років. Такий вік модрини. А з 10 Сторожинецьких лісництв тільки одне займається її вирощуванням.  Натомість у Берегометському держлісомисливському господарстві заклали цілу модринову плантацію.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *