Вам хочеться екстриму, але не знаєте, де його шукати? Відкрийте для себе рогейн, як це зробили чемпіонки України з екстремального орієнтування Ольга НІКІТІНА та Юлія ЛЕНЮК. Більше не доведеться сумувати і думати, як провести вихідні, – переконує Ольга Нікітіна. У «неспортивному» житті вона – викладач математики і статистики Чернівецького факультету Національного технічного університету «Харківська політехніка». Дикі ведмеді, лосячі блохи та п’яні мужики
– Я почала займатися орієнтуванням у четвертому класі. Коли вийшла заміж, змушена була покинути спорт, бо чоловік не розумів, навіщо ганяти лісом із рюкзаком, коли можна відпочити «на природі» з пляшкою і закускою. Але після розлучення знову повернулася в спорт.
– І це одразу був рогейн?
– Я починала у звичайному спортивному орієнтуванні. Екстремальним займаюся лише чотири роки. Його «привезли» до України лише років 5 тому. Рогейн зародився в Америці і відрізняється від звичайного орієнтування тим, що тут головне – не швидко бігати, а розумно скласти маршрут.
– Поясни, в чому суть цього виду спорту…
– У звичайному орієнтуванні є декілька контрольних пунктів, які потрібно пройти послідовно. Хто це зробить найшвидше, той і виграє. Тому сюди часто йдуть колишні легкоатлети. У рогейні вам видають карту, на якій позначені контрольні пункти. Кожен з них має «вартість» в очках. О 12 год. першого дня учасників вивозять до лісу, о 12 год. другого дня – фініш. Суть в тому, щоб за 24 год. пройти найбільше пунктів і набрати найбільше балів. Коли усі пункти пройшли кілька команд, перемагає той, у кого найкращий час.
– Як ви з Юлею «дійшли» до чемпіонського звання?
– З Юлею, дружиною мого брата, ми стали чемпіонками уперше. До цього я виступала з дружиною іншого брата, теж Юлею. Один рік ми були срібними призерками, а два наступних – чемпіонками. Цього року ми набрали 162 бали з 208, «не взяли» лише 10 пунктів. Загалом ми пройшли 40 км з відпочинком уночі.
– А в чому екстрим цього виду спорту?
– Екстриму вистачає. По-перше, цього року хоч погода нормальна була. А торік під час чемпіонату два дні не вщухав дощ. Ти йдеш із важким рюкзаком, зверху тече, під ногами болото. Крім того, ліс у спортсменів – це не той, де гриби збирають, а дикі хащі, в яких ніхто не ходить. По-друге, дикі тварини. Минулого року ми їздили на чемпіонат Росії до Санкт-Петербурга, бо знали, що наступного року (тобто зараз) тут відбуватиметься Чемпіонат Європи. Так от, у тамтешньому лісі ми зустріли дикого ведмедя! Уявіть: дві жінки без усіляких там рушниць – і здоровенний ведмідь. Добре, що він нас не помітив, а ми перечекали, поки він нагуляється і піде. У тому ж лісі ми мали ще одну, набагато більшу, неприємність із дещо меншими істотами. Ми випадково потрапили у лігво, в якому жили лосині блохи. Це комахи розміром з гедзя – і жодна «бризкалка» від комарів чи мошок їх «не бере»! До того ж, вони не стрибають, а повзають по тілу. Збоку, мабуть, кумедно було спостерігати, як ми вибирали цих гостей одна в одної з волосся.
– А «нелісовий» екстрим траплявся?
– Ще й який! Коли цього разу з лісу виходили, до нас п’яні мужики причепилися. А що їм? Бачать: йдуть двоє молодих, красивих жінок з рюкзаками – пригод, мабуть, шукають… Заледве пояснили, що вони звернулися не за адресою.
У спорті немає поганих людей
– Орієнтування має якісь переваги над іншими видами спорту?
– Основна перевага в тому, що орієнтуванням можна займатися до пенсії. За кордоном навіть бабусі з паличками бігають у своїй віковій групі і «беруть» «легкі» пункти. В багатьох інших видах спорту «вік» спортсмена дуже короткий. Крім того, орієнтування – загалом малотравматичний вид спорту, тому звідси ще ніхто не пішов калікою.
– Орієнтування в житті допомагає орієнтуватися?
– Це тісно пов’язані речі. Коли, наприклад, складаєш маршрут, математика дуже допомагає все вирахувати. А коли студенти списують під час контрольної, «включається» боковий зір, який тренується спортом. Студенти не можуть збагнути, як це я бачу їхні спроби «скатати». А ще, якби не орієнтування, то я не мала б можливості так багато подорожувати і знайомитися з цікавими людьми.
– Які якості розвиває орієнтування? Чи є якісь особливі вимоги до тих, хто хоче ним займатися?
– О! Це ж іще одна його перевага: для орієнтування не треба якихось «суперданих», головне – бажання тренуватися. Рогейн добре розвиває пам’ять (треба пам’ятати маршрут) і боковий зір, щоби бачити суперників, які пробігають мимо. Орієнтування вчить мислити і прораховувати наслідки прийнятих рішень. А ще я думаю, що у спорті, принаймні в нашій Федерації спортивного орієнтування, немає поганих людей. Коли людина працює, а у вільний час постійно тренується, їй не залишається часу на дурниці або погані вчинки. Про них навіть не думаєш!
– Чи можуть освоїти орієнтування ті, хто страждає «географічним кретинізмом»?
– А що це таке? Кажеш, коли людина погано орієнтується у просторі? Я й не знала, що таке буває… Не знаю, можливо, комусь дійсно генетично не дано… У жінок частіше буває? Не зустрічала…
– До речі, щодо гендеру. Орієнтування – більше чоловічий чи жіночий вид спорту?
– Однозначно чоловічий! Вони все-таки краще орієнтуються і бігають швидше. До того ж, я помітила, що жінка залишається жінкою навіть у лісі на змаганнях: чоловіки несуться як коні, їм головне – пройти. А жінки думають, чи не можна десь обійти, щоб не заляпатися, у багно не залізти, не затоптати чогось…
Династія орієнтувальників
– Які найближчі спортивні плани?
– Дуже хочемо потрапити на Чемпіонат Європи до Санкт-Петербурга. Але маємо традиційну проблему – фінансову. Компаси, одяг, взуття, ліхтарі й рюкзаки ми купили самі. Екіпірування нині недешеве та й зношується швидко. Черевики-шиповки взагалі «витримують» лише одні змагання, нормальний ліхтар, який світить усю ніч, коштує 50 доларів. 25 євро стартового внеску за нас, як за чемпіонів, сплатила Федерація. Це був наш приз за першість в Україні! Білети до Санкт-Петербурга і назад – 650 грн. Цю суму треба множити на 4, бо нас з Юлею двоє, а мій брат Олег і його колега представлятимуть чоловічу збірну України (вони – бронзові призери Чемпіонату Європи). В кожного з нас є сім’я, тому назбирати таку суму досить важко. От би знайшлися спонсори, що дали б грошей на квитки… Ми на все згодні: і причепити їхні логотипи на форму, карти – куди скажуть, і роздавати їхню рекламну продукцію, і що вони там ще захочуть…
– А до місцевої влади звертатися за допомогою не пробували?
– Пробували, але таке враження, що це нікому не потрібно! Спочатку в управлінні ОДА, яке займається фізкультурою і спортом, нашому голові Федерації Юхиму Штемплеру сказали, що треба лише чемпіонів. Тепер є чемпіони, але допроситися чогось у влади нереально. Після цього якось смішно чути, що держава переймається здоров’ям нації.
– Твої діти пишаються мамою-чемпіонкою?
– Мої хлопці перед змаганнями завжди кажуть: «Мамо, ти мусиш заробити медаль!», тож я не можу їх розчаровувати! Вони теж займаються орієнтуванням. Старшому, Вадиму, вже 12 років і нещодавно він приніс додому грамоту за перемогу у своїй віковій групі. Молодшому лише 5 і він займається з тренером, бо самого пускати до лісу ще рано. Але він каже, що теж колись стане чемпіоном!
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
