Укотре впевнилася: от вміє Жанна Олексіївна Одинська вибирати для свого авторського проекту «Творці культурних Чернівців», який об’єднує в Муніціпальній бібліотеці ім. А.Добрянського охочих до розумного слова й духовного спілкування чернівчан, обирати головним персонажем кожної зустрічі справді цікавих людей – попри походження, вік і стать, професію, професійний і життєвий досвід. А коли додати, що всі вони чернівчани, буковинці – думаю, проект стане цікавим ще багатьом…
Цього разу героєм зустрічі став доктор історичних наук Михайло Федорович ЮРІЙ, наразі професор кафедри соціально-гуманітарних наук та права Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Кафедри, яку він очолював протягом 27 років і на якій залишився, віддавши посаду «молодим». Як це зазвичай буває з учасниками проекту Жанни Одинської, список звань та регалій Михайла Юрій міг би розтягнутися на цілу сторінку, але підкреслимо, може, найголовніше: це серйозний історик, політолог, філософ із власним поглядом на події минулого та їхню проекцію на майбутнє й сьогодення. На його особистому науковому рахунку кілька монографій і колективних праць. Зустріч була структурно поділена на історичну й мистецьку частини, і жодної з них не можна відкидати у спілкуванні з цією людиною.
Михайло Федорович розповів, що історією зацікавився ще учнем 5 класу, з легкої руки першого вчителя з цього предмету. Але глибока заглибленість у минуле не заважає професору Юрію проектувати свої знання на позицію України в нинішньому світі. Минуле й майбутнє в його розповіді існують на рівних: співвідношення влади й релігії, відносини з західними й східним сусідами, помилки й здобутки самих українців і потреба в нових особистостях для українського політикуму. Що українці здобули й втратили протягом своєї історії – стародавньої й новітньої, куди нам рухатися далі, чи існуватиме Україна – усі ці теми й запитання перелітали від оповідача до слухачів рівноправно в обидва боки. Михайло Юрій вміє розповісти, вміє вислухати співрозмовника й розтлумачити йому незрозуміле, вказати на помилки тощо. Треба було бачити, як дорослі, навіть старшого віку, люди гаряче брали участь в розмові, домагаючись відповідей на запитання, які ставлять, перш за все, собі…
Ще одна відмінність професора Юрія – він не повчає, а ніби разом із нами дістається до істини. На жаль, молодь не поспішає на такі зустрічі, хоча саме молодим би дізнаватися, як вберегти Україну…
Друга частина зустрічі була присвячена Михайлові Юрію як художнику та поету. На роботах, демонстрованих на екрані, бачимо бездоганне володіння аквареллю, легкість ліній, хоча на створення таких картин витрачається через особливості акварелі багато часу. Щирі й відверті, подеколи безжалісні до самого автора, поетичні рядки – усе це не сперечається одне з одним, а, немов пазли, вкладається в особистість історика, науковця, митця, який спілкується з нами.
…От я точно-таки збагатилася на цій зустрічі – хоча б усвідомленням, що не помиляюсь у деяких власних поглядах і оцінках.
Лариса ХОМИЧ, «Версії»
