Близько 23.00 в сквері біля університету сиділи троє молодих людей: поет з Кам’янця-Подільського, його наречена і журналістка тижневика «Версії», себто я. Ми були абсолютно тверезими, не мали при собі жодних алкогольних напоїв, не палили, більше того – розмовляли, як на зло, про сучасне мистецтво (звучить неправдоподібно, але так воно й було)!

Жан Олексійович МАКАРЕНКО – надзвичайно цікава людина. У Чернівцях 70-х минулого століття він був помітною фігурою. Хоча б тим, що часто їздив до Болгарії… і не тільки. Його життєве кредо – чини добро, де тільки можеш.

«Не публікуйте інтерв’ю зі мною. Не варто! Краще прочитайте мої вірші і напишіть про своє враження!..», – сказала Тамара СЕВЕРНЮК на початку зустрічі. Мені стало ніяково: прийшла по інтерв’ю, а тут таке! Наприкінці нашої бесіди я все сама зрозуміла. Я давня прихильниця поезії Тамари Артемівни. Зізнаюсь, досі перебуваю в стані афекту від спілкування з Поетесою

День журналіста, який відзначатимемо у неділю, 6 червня, як правило, пов’язують зі свободою слова. Проводяться відповідні опитування, ефіри, передачі. І якщо навіть прозвучить «голос вулиці», то на екранах та в кадрах знову ж таки з’являться знайомі обличчя політиків, чиновників, зверхників.

В Україні будують «свободу слова» за кремлівським зразком

Нещодавно Буковину сколихнули чутки про появу у Герцаївському районі дивної істоти, яку місцеві мешканці одноголосно назвали «чупакаброю». Враховуючи комічність ситуації і майбутній День сміху, ми не залишилися осторонь цієї для одних кумедної, для інших хвилюючої теми

З’єднався сперматозоїд з яйцеклітиною, народилася дівчинка – чим не привід щороку вітати її з цим? І не просто вітати, а влаштовувати цілий перфоманс: побільше банальних побажань, тонни зірваних підсніжників, занесених, до речі, до Червоної книги і, звичайно ж, привітання президента

15 років тому журналістці Тетяні Смолдирєвій запропонували очолити нову радіостанцію «Буковина». Перед нею стало важке завдання: майже наосліп створити потужну демократичну станцію

Я соромлюся звання Героя України. Бо нині його отримують люди, з якими не хочеться бути в одній компанії, – сказав учора буковинським журналістам Леонід Кравчук

Вийшла книга Ігора БУРКУТА та Олексія КОЛЕСНИКОВА «Виборчі технології: регіональний досвід» – універсальне видання, яке може слугувати посібником для політтехнологів і консультантів – водночас відкрити звичайним людям очі на те, як політиків роблять привабливішими та цікавішими для електорату

2009-го у вічність відійшла ціла епоха радянського кінематографу, а ще – плеяда всесвітньовідомих письменників та, на жаль, молодих, але добре знаних шоуменів.

Цікаво: у чиї кошики поклав свої «золоті яйця» громадянин Ахметов чи громадянин Пінчук та іже з ними?