«Хайфер» на Буковині

Естафета добра: передача дару

Віктор ТЕРЕС, президент Міжнародної благодійної фундації (МБФ) «Хайфер проджект інтернешенл»:

– Почалося все з того, що засновник «Хайфера», чесний і доброї душі чоловік Ден Вест роздавав сухе молоко людям на території зруйнованої війною Іспанії. Але він марно намагався зупинити голод, який смертельними лещатами все міцніше стискував горло бідних родин. Ден Вест шукав виходу і згодом усвідомив: діяти треба інакше.

І вихід було знайдено. МБФ «Хайфер проджект інтернешенл» – неприбуткова благодійна організація, яка працює над подоланням голоду та бідності у світі. Але, попри це, вона дбає за Землю. Тому надає перевагу виключно екологічно чистим технологіям.

За час свого існування, тобто від 1944 року, програма «Хайфер інтернешенл» підтримала близько 7 мільйонів сімей у 125 країнах світу, допомагаючи їм досягти самозабезпечення.

Уже 65 років благодійна фундація роздає людям сільськогосподарських тварин і посадковий матеріал. Завдяки цьому, вони отримують молоко, яйця тощо і можуть краще харчуватися, отримувати прибутки, давати дітям освіту, підтримувати здоров’я, одне слово, покращувати умови власного життя.

Найбільш визначальними рисами «Хайфера» є зваженість і зрозумілість підходів і просто вражаюча ефективність цієї справи. Практика благодійної фундації така: селянам передаються в дар матеріальні блага у вигляді тварин і рослин. Вони ж, у свою чергу, повинні подарувати перший приплід жіночої статі від подарованої тварини іншим родинам, які потребують допомоги.

Таким чином, передача дару створює своєрідний ланцюг – естафету добра, яка охоплює все більше людей, розширюючи коло тих, хто отримав надію.
Діяльність «Хайфера» в Україні має свої особливості. Адже враховуються як соціально-економічні процеси сьогодення, так і культурно-історичні особливості українського села.

На жаль, доводиться зважати й на те, що в державі низький рівень життя, поширена бідність, недостатній соціальний захист. Водночас значною є роль особистих селянських господарств у структурі виробництва сільськогосподарської продукції: на їхню долю припадає 70-90% виробництва молока, фруктів, овочів тощо.

Нинішній проект, який презентуємо у селі Стара Жадова на Сторожинеччині, – складова частина регіонального проекту з ліквідації наслідків стихійного лиха, спрямованого на допомогу сільським громадам, які перебувають у безпосередній близькості до вже реалізованих програм «Хайфера» і потерпіли від повені 23-27 липня 2008 року. Він впроваджується у 3-х областях Західної України – Львівській (Сколівський район), Івано-Франківській (Калуський р-н) та Чернівецькій областях (Сторожинеччина). В його рамках допомогу отримують 205 селянських родин, а ще 355 сімей буде залучено за рахунок передачі дару.

Мета проекту у Сторожинецькому районі – допомогти у відновленні індивідуальних господарств селянським родинам сіл Стара Жадова, Панка, Давидівка.

Ірина ПАВЛЮК, лідер проекту в Сторожинецькому районі :

– Проекти Міжнародної благодійної фундації «Хайфер» «Допомога сільським родинам Буковини у розвитку особистих господарств» запрацював у нас від липня 2007 року. За час його реалізації було подаровано жителям Нових Бросківців 30 голів нетелів, з них 20 української червонорябої молочної породи і 10 симентальської.

Для Банилова-Підгірного на розвиток туризму передали 10 гуцульських кобил і жеребчика, а також вуздечки, сідла, кожне з яких коштує по 300-400 доларів. Цього року закупимо для катання туристів, що приїжджають до села на відпочинок, бричку.

Красноїльську передали 50 голів овець гірсько-карпатської породи для відновлення вівчарства на Буковині. А для жителів Старих Бросківців закупили і передали в дар людям 3,5 тонни елітних сортів картоплі.
Племінну худобу відбирали у Мамаївцях Кіцманького району. Там у ПСП ведеться селекційна робота.

В середньому кожна корівка коштує 14-15 тис. грн., тобто 28 грн за 1 кг живої ваги.

Нині урочисто відкрили другий проект: «Допомога сільським родинам, потерпілим від повені, у відновленні господарств». Племінних тварин і птицю отримають 120 родин: йдеться про 35 нетелів і 300 качок-бройлерів. Крім того, ще 112,5 ц сортового насіння картоплі, 3 тис. штук саджанців смородини, чиї ягоди – як вишні, а також насіння багаторічних бобових, мінеральні добрива та засоби захисту рослин тощо.

«Фішка» обох проектів, які діятимуть відповідно до 2012 і 2013 років, – передача дару. Але з умовою: тварина має бути такого ж віку, як і та, яку вони отримали.

Під час здійснення проектів створюються та доукомплектовуються ветеринарні, молокоприймальні пункти, а також пункти штучного осіменіння. Допомога громадам надається і в окультуренні пасовищ і заготівлі кормів тощо.
Ключовим принципом діяльності, я б сказала, як проекту, так і фундації є навчання ефективним методам господарювання, навичкам підпрємицтва, різноманітні тренінги, обмін досвідом.

Селянам дали вудку, а не рибку

Іван ШИЛЕПНИЦЬКИЙ, голова Чернівецької обласної ради:

– У нас в області та й у Сторожинецькому районі, зокрема, діє багато проектів, але алгоритм хайферівського – унікальний: тут дають не рибу, а вудку. І дають безкоштовно – декілька овечок, качок, корівку… А наступного року приплодом, який сім’я отримає, вона поділиться з сусідом. І такий ланцюг буде продовжуватися. Я вдячний президенту фундації Віктору Тересу за втілення проекту саме на Сторожинеччині. Сталося так тому, мабуть, що тут добрі газди.

Ми домовилися також і на перспективу: на черзі мініпереробне молочне підприємство. Тож відзнака, яку ми вручили пану Тересу «Добро. Милосердя. Благодійність» відповідає характеру лауреата. Адже селянни району отримали від фундації допомоги на 3,5 млн. гривень!

Саме Іван Орестович Шилепницький прикріпив нагороду за №10 «Добро. Милосердя. Благодійність.» шановному гостю з Києва.

Багатодітний підприємець з Панки

Іван Корнелійович МАСІЯН – справний газда. На подвір’ї в нього чисто, затишно, у стайні чисто, як в операційній. У городі – все під рисочку. Глянеш довкола – і ні за що не здогадаєшся, що тут ще й мінізаводик є, де піноблоки та плитку виготовляють.

– Технологію власну маю, у мне скрізь порядок, зрештою, на Європу орієнтуюсь, – каже чоловік. – А чом би й ні? Чим ми гірші? Зареєструвався приватним підприємцем – сім’ю ж треба годувати, одягати. У будь-якій роботі маю помічників: усе роблю разом з дітьми.

А їх в Івана не багато і не мало – десятеро. Найменшенькому – 11 місяців, а найстаршому – 17 років. І тільки двоє дівчаток – Мар’яна та Ірина. Саме вони і зробили святковий вінок для корови, який було визнано найкращим. За це додатково отримали мішок корму.

Корова ж – українська червоноряба молочна – дісталася Масіянам, як й іншим 30-ти сільським родинам Стороржинеччини, що потерпіли через минулорічну повінь, безкоштовно, за програмою «Хайфер прожект інтернешенл».

Родина Масіянів, за словами панківського сільського голови Сергія Олексійовича Казюка, роботяща й неледаща, тож і стоїть на ногах міцно. Але хіба стихія з цим рахується?

До речі, Іван Корнелійович як батько численного сімейства, члени якого звикли підставляти плече допомоги одне однному, одразу ж оцінив новації та особливості проекту Міжнародної благодійної фундації.

З мудрою усмішкою зауважив: «Хайфер» ще й виховує нас. Приміром, усі наші панківські одразу ж захотіли взяти нетелів. Та коли довідалися, що треба першу теличку з приплоду виростити, а потім віддати, охололи до цієї справи… Бо ж, мовляв, як це можна ростити, годувати, а потім взяти та й віддати?! Люди забувають, що отримують вони тварин теж безкоштовно…».

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *