Ціни скачуть, люди плачуть – олігархи наживаються

Ціни на продукти першої необхідності в Україні почало зашкалювати. Особливо ж, коли порівняти їх із зарплатами. Тому в народі знову з’явився сумний жарт, що дешевше поховати, ніж прогодувати. Хоча, як відомо, ритуальні послуги до дешевих теж не належать. …А почалося все, як і годиться, з хліба. Хоча до врожаю старих запасів борошна вистачає, та хлібний ринок час від часу «трясе». Воно і зрозуміло: без буханця ні бідні, ні середнього достатку сім’я і дня не проживе. Потім продали за кордон насіння, прокрутили кілька схем і – соняшникова олія нині коштує майже як трояндова. Щодо яєць, то вони вже просто перестали бути товаром повсякденного попиту, перейшовши до розряду делікатесів. Цукор також належить до улюбленого товару першої необхідності українців. Споживають вони його багато й охоче, бо дарує відчуття ситості й енергії. Чи не тому в державі практично знищене його виробництво? А минулого тижня дійшла черга і до солі. З магазинів її мов корова язиком злизала, тому на базарі ціна кілограмової пачки сягнула 5 гривень. Воістину, чумаки за нею рушили та вчасно не повернулися… Однак, за великим рахунком, зростання цін на продовольчому ринку залежить далеко не від того, чи галопує інфляція, а чи уряд Тимошенко почав виплачувати народові його «кровні» заощадження. Як казали древні, давайте «зріти в корінь». А для цього згадаймо радянські «дефіцити», на яких базувалася система. Доступ до меблів, машин, килимів, кав’яру, розчинної кави, консервованого горошку, копченої ковбаси, туалетного паперу тощо мали партійні функціонери. А ще – поважні люди з посадою «завсклад». І на дефіциті робилися великі гроші. Виникає питання: а на чому можна заробити сьогодні, коли немає дефіциту? Поміркуйте, і ви зрозумієте, що це – тільки товари першої необхідності, тобто, ті, що купуються і споживаються щодня. Та наші рідні вітчизняні олігархи охочі до надприбутків. Отримати з однієї гривні 5 чи 10 копійок «навару» – не для них. Їм подавай з гривні – дві! Тож саме їхні нездорові апетити і стали істинною причиною зростання цін. Своєю зажерливістю українські олігархи, напевне, того не бажаючи, допомагають здійснювати нову стратегію звільнення територій від населення. Недарма ж учені, проаналізувавши тенденції розвитку України, дійшли висновку, що до 2050 року в ній житиме всього навсього 25 мільйонів людей. Коли ж поцікавитися методиками поводження з аборигенами, а такі, як не прикро, існують, то переконуєшся, що вони нині як раз діють в Україні. Бо це – погіршення освітнього рівня, медичного, інтелектуального обслуговування та насадження субкультури, яка програмує людину на бездуховність і споживацьку психологію. …Починалося ж усе з того, що хліб, олія, сіль і цукор стали складовими надприбутків. Чи можна щось змінити, повернути назад і вплинути на тих, хто не просто краде продукти з наших столів, а позбавляє нас майбутнього? Навряд: олігархічна захланність безмежна, як Чумацький шлях… Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *