Погляд Людмили ЧЕРЕДАРИК: «За жодні гроші не жила б у Чернівцях», – сказала мені львівська подруга, що приїхала на кілька днів у гості, після першої ж ночівлі у вистиглій квартирі

 

Вона прокинулася від холоду й відігрівалася чаєм , а я шукала ще одну ковдру. А перед від’їздом сказала: «Як ви можете жити з такою міською владою? У нас у Львові теж вимкнули опалення під час потепління, та одразу ж оголосили, що за  потреби, якщо похолодає, включать. Так і зробили. Та й протягом зими коригували подачу тепла, залежно від температури повітря. А про ваші дороги, тротуари, транспорт – я взагалі мовчу. – І підсумувала наостанок. – Ні, з вами, чернівчанами, зовсім не рахуються»,

Від неї та інших львів’ян дізналася також про те, як функціонує «гаряча лінія» їхньої міської ради. Як на нас, чернівчан, – то просто фантастично. Судіть самі.  Мешканець може зателефонувати й поскаржитися будь-якої години дня і ночі. Його  питання одразу ж ставлять на контроль і дають вказівку відповідній службі, а коли та прозвітує, телефонують до того, хто звертався, із запитанням, чи можна зняти його проблему з контролю. Якщо скаржник відповідає заперечно, то цікавляться, чи були у нього для вирішення питання. Часто його відповідь звучить так: «Були, але не вирішили до кінця. Прошу залишити мою проблему на контролі».

 А як у нас, у Чернівцях? А ніяк! Люди вже вивішують таблички, на кшталт «Стоп Бешлей!» (це –  директор департаменту житлово-комунального господарства міськвиконкому).  Її можна бачити на стовпі біля зупинки, що на вул. Героїв Майдану навпроти ринку. …Пригадуєте, колись мер Федорук геніально висловився, що  він служить тільки одній партії – партії чернівчан. От коли б ще за висловами були дії… Та його протеже й учень Бешлей, як і решта міських чиновників, не бачить, мабуть, себе на службі в містян, тож і не дбає за їхній добробут. І підвалини такого ставлення закладалися ще у 90-і роки минулого століття: саме тоді були розпродані підвальні приміщення радянських ЖЕКів (нинішніх ЖРЕПів), у яких розміщалися ветеранські та дитячі кімнати. Тому нині в нашому обласному центрі немає жодних безкоштовних гуртків для маленьких чернівчан. А у Львові є – понад 20 дитячих центрів творчості в різних районах міста, де хлопчики і дівчатка безоплатно займаються малюванням, танцями, англійською тощо. Коли ж я поцікавилася, чому немає нічого подібного у Чернівцях, мені пояснили, у міській, до речі, раді, що нема тому, що ЖРЕПівські приміщення були продані у приватні руки. А щоби організувати безоплатні заняття для дітей, потрібні  приміщення, яких міськрада не має, як і грошей на їхню оренду.

Якби я порівнювала Чернівці з містом іншої держави, можна було б заперечувати, але ж як львів’яни, так і чернівчани мешкають не просто в Україні, а саме в Західній Україні. До чого веду? До вибору й відповідальність за нього. Робимо вибір один раз на 5 років, а визначає він якість нашого з вами життя теж аж на цілих 5 років. Тому ніколи не буває так, щоби проголосував – і забув. Так чи інакше, вибір завжди відгукнеться. І це стосується виборів усіх рангів – від місцевих до найвищих, президентських…

Людмила ЧЕРЕДАРИК          

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *