Лариса КАНЮК: Думки хрестиком

2016-й рік – воістину врожайний для  вишивальниці Лариси КАНЮК. Вона стала лауреатом обласної премії імені Георгія Гараса за збереження, відродження та розвиток народного мистецтва Буковини. А цьогорічний «Вишиваний дивотвір» подарував їй – у парі з Павліною Жоріною – персональну виставку в Чернівецькому художньому музеї.

Лариса Романівна – багато річний передплатник «Версій», автор численних дописів і просто друг нашої газети. Цілком сучасна жінка, математик за освітою, багато років працювала інженером спершу на заводі «Гравітон», потім у Чернівецькому філіалі Київського інституту автоматики. Лариса Романівна має свій погляд і на події нашого життя, і на міжнародні події. Але вона просто засвічується внутрішнім світом, коли показує свої вишивки, розповідає про те, як вони створювалися.

Умовно експонати нинішньої виставки Лариси Канюк (а вона брала участь у кількох обласних) можна поділити на три групи: вишиті тематичні рушники та ікони, вишиті сорочки і одяг сучасного крою, в якому використані народні мотиви. І кожна з таких робіт цікава й не походить на своїх сусідок по експозиції. А ще треба сказати, що всю свою мудрість, весь свій життєвий досвід – як у всіх, колись радісний, колись важкий, навіть трагічний – Лариса Романівна викладає бездоганними хрестиками. Її візерунки поєднують у собі високу художність і математичну точність. Своїм навчителем у багатющому світі українського орнаменту п. Канюк вважає народного майстра Георгія Гараса, який поклав на збирання й розробку українського орнаменту ціле життя. І ще одна творча риса – вона не вишиває картини чи рушники за готовими схемами, кожна її робота від початку до кінця індивідуальна.

kanyuk_diti
Лариса Канюк з синочками на листопадовій демонстрації разом з майстрами заводу «ГРАВІТОН», цех №12

А починалося все… Важко вирахувати точку відліку творчості вишивальниці. Чи від рукоділля дитячих років, чи від моменту, коли  ще дитиною самотужки навчалася шити й кроїти одяг, плести стильні речі для сім’ї та друзів. Чи коли 2004-го тоненький альбом Георгія ГАРАСА 1974 року видання дочекався свого часу і майстриня почала творче освоєння і розвиток народної вишивки… Саме за мотиви орнаментів Гараса уперше її вишивані роботи потрапили на виставку в обласному краєзнавчому музеї.

Хоча варто зауважити, що за ці роки Лариса Романівна створила свій, власний,  вишиваний світ. Її роботи достойні експонування в музеях і на виставках, але дуже важливо, що більшість із них – сорочки, блузки, сукні – сучасного крою й мати таке у своєму гардеробі не відмовилася б жодна модниця.

Тільки не думайте, що майстриня проводить увесь свій час за полотном і з голкою. Вона дуже рухлива жінка, створила навколо себе ціле коло, можна сказати, прибічниць, і організовує цікаві поїздки видатними місцями Буковини. Зокрема відвідують монастирі та храми. І Лариса Романівна – без перебільшення, двигун цього процесу, від задуму і до пошуків, хто і на яких умовах повезе її з друзями у нові цікаві мандри рідним краєм.

Снаги Вам, Ларисо Романівно!

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *